Чому на Китайську стіну легко потрапити, та нелегко звідти вибратись

Перш ніж розповісти про 2 останні дні в Пекіні, я нагадаю ще раз про наш маршрут, так як багато хто просив уточнити, якими дорогами ми добрались до Китаю. До речі, що нас вразило в Китаї - теж читайте в пості.

Отже, ми виїхали 31 серпня в Києва в Сімферополь і за 14 днів проїхали Крим, Росію, весь Казахстан, Киргистан в районі Ісик-Куль, далі знову повернулись в Казахстан в Алмату і добрались до Урумчі, Китай. Звідти в нас був літак до Пекіна. Порожували ми автостопом, потягом, автобусами і, зрештою, літаком.

По грошам - шлях до Урумчі - ми побували в 5 країнах - нам обійшовся по 250$ і ще по 200$ - літак до Пекіна ( купували квитки в день вильоту). Звісно, можна було весь час їхати автостопом, але в нас був ліміт - 14 вересня потрібно було бути в Пекіні. Чому - розкажу далі в постах.

Ще ми продовжували нашу візу в Гонг Конзі, і прочитати, як може дорога і вихідні обійтись лише в 85$, можна тут.

Отже, про Пташине гніздо, Золотий тиждень, імператорські сади і Велику Стіну - далі в статті.

По дорозі до Олімпійських об'єктів

Власне, саме цікаве, що варте уваги - це Олімпійський стадіон "Пташине гніздо", названий так за незвичну конструкцію і форму. Взагалі це досить характерно для сучасного Китаю - будувати щось у стилі пост-модерну, але якось не вписувати будівлі в оточуючий пейзаж.

Врешті, ми вирішили побачити панд і погуляти в Пекінському зоопарку, лиш не зауважили, що він величезний, і виділяти потрібно цілий день. Панд побачили, на пінгвінів запізнились, а до слонів і жирафів взагалі не встигли дійти.

Випросила Пашку сфотографуватись на вході

Власне, панда. Нам пощастило - наша модель гарно позувала

Ще Пекінського зоопарку

А власне, і про Велику Китайську стіну. Ми поїхали в дуже "правильний" день - на початку Золотого тижня, коли в честь національного свята оголошуються вихідні на цілий тиждень по всьому Китаю. І сотні, тисячі, мільйони китайців не придумують кращої розваги, ніж кататись по всій країні. Уявіть собі натовп в час пік в лівого берега на правий, і що цей натовп вас супроводжує всюди в туристичних місцях, а також на вокзалах...

 Золотий тиждень - неможливий час для подорожі Піднебесній: квитки не купиш, через 500 000 000 інших туристів Китай не побачиш, але ми ще тоді цього не знали. Та на щастя, 1 жовтня був дощ, тому охочих побачити Китайську стіну було не так багато.

Їхати потрібно було з Пекіну в загальному автобусі, квиток коштував 7 юанів...Як ми потім згадували цей автобус по дорозі назад)

Так от, я заснула і прокинулась в казці - шалені гори і споруда, яку хотіла побачити ще з 5 класу з уроків історії. Вхід коштував 40 юанів ( десь 100 грн), підйом був важкий, але не настільки, як його описували. Але погуляти довго не вийшло - на самому цікавому місті прохід далі був заборонений в цілях безпеки.

Так нагулявшись і нафотографувавшись, ми вирішили повертатись в Пекін. Не тут то було - на зупинці автобуса до нас спершу пристали таксисти і всі китайські гуляки ( ввічливими їх явно не назвеш), далі ми зрозуміли, що рух односторонній і протилежної зупинки нема, а автобуси заповнені і не зупиняються.

Прочекавши на дощі десь хвилин 40 і пропустивши 3 автобуса, ми таки зловили щастя, і, стоячи, поїхали далі. Нарешті доїхавши до міста і повечерявши, стали шукати subway. Не тут-то було - виявляється, автобус привіз нас не в Пекін, а чорт-зна куди, в інше місто, і повертатись потрібно було на тому ж 911 автобусі, який ходить до 18.30

На щастя, за часом ми встигали, і проспавши в автобусі ще добрих 2 години, повернулись в Пекін. І так, звісно, біля Пекінської стіни є туристична довідка, і карта в нас була з собою, але навіть в такому популярному туристичному місці англійською ніхто ні бум-бум. Як повернутись від Китайськох стіни - до цих пір не знаємо.

Наступного дня я таки випросила в Паші потрапити в Заборонене місто - Палац імператора. Не тут-то було - страшенна тиснява, натовпи людей і кілометрові черги через 20 хвилин просто "прогулянки" нас так втомили, що ми хотіли втекти з Пекіну якнайдалі і якомога швидше.

На щастя, Lake district - колишній сад імператора - ще не встигли заполонити натовпи китайців. Це був останній день в Пекіні і дуже гарні пейзажі навколо.

Власне, на вході в парк. Вхід теж був платний - 20 юанів за кожного

А ще Коханий носив 2 рюкзака, бо хтось трохи дуринда і підвернув недовно зламану ножку, ще в шалено дурній ситуації.

Буддистський храм на погарбі, звідки відкривається чудовий вид на місто

Повертаємось назад

Про те, як можна зекономити:

1. Їхати до Китайської стіни громадським транспортом, а не в шалено дорогих туристичних автобусах. Як добратись - детально написано в карті міста, але купуйте на англійській мові.

2. В Китаї після 18:00 знижки на парки чи інші цікаві місця, або взагалі можна гуляти бекзоштовно ( перший раз на Лейк дістрікт ми саме так і потрапили)

3. Ночувати в каучсерферів - в Пекіні в нас їх було 3, оскільки хостели і готелі на час вихідних були переповнені, та і платити сильно не хотілось)

4. Обідати не в переповнених туристами кафе, а шукати ресторани чи кав"ярні для локалів - там все смачніше і дешевше

Наступний пост - про теплий і привітний південь, китайські ринки і незрозумілу кухню.

 Дуже дякую всім, хто читає ці сторінки, це шалено приємно і важливо.