Як в Китаї заробляти зараз більше 1000$ в місяць без диплому по спеціальності

Напевно, прийшов час відкрити всі карти і розповісти, чому ж ми все таки поїхали в Китай, і чому так надовго.

Почалось все з неба...

За півгодини до...

 Власне, зі стрибка з парашютом, зламаної ноги, операції і відміни поїздки в Бразилію.

Ось, лежу я в лікарні, вставати з ліжка взагалі не можу, в мене за 2 дні ( о Божееее) хірургічне втручання, і тут телефонує Пашка і пропонує їхати викладати англійську в Китаї. Ага, англійську)) В Китай... Мене ж тоді чекали майже 3 місяці милиць і ще місяць реабілітації.

Але Паша просто неймовірний. Завдяки тому, що Коханий мене носив на руках, годував, підтримував, лікував, розминав ножку, їздив 2 години разом в лікарню, мотивував і був весь час зі мною, я їздила в метро і проводила тренінги і конференції на милицях, подорожувала і заробила тоді десь 9 000 грн за два з половиною  місяці і почала ходити на 2 тижні раніше.

Перша конференція на милицях ( в лівому нижньому кутку)

Залізячка біля Пашкиного коліна - мої милиці. Я ще тоді не ходила, але вже керувала байдаркою) Коханий просто герой!

Це було саме найважливіше – підтримка тоді, коли ти не можеш робити самих звичних для тебе речей – присісти, зійти зі сходів і просто піти по магазинах. Я перший крок після операції ніколи не забуду...

Але про поїздку: практично одразу з милиць я сіла на потяг Київ-Сімферополь, і так почалась наша мандрівка через Росію, Казахстан і Киргистан до Китаю.

Ми поїхали викладати англійську від агенства Work in China. Власне, тому ми й наважлились зайняти гроші на білети і візи в батьків і поїхати вчителювати, тому що агенство гарантувало роботу. Але Китай такий Китай...

Краще я буду розповідати одразу плюси і мінуси кожного варіанту, щоб ви для себе могли оцінити, що підходить краще.

Отже, переваги, коли ви їдете від агенства:

• .      Вам роблять візу. Насправді довготривала віза в Китаї – ще ой яка проблема. Нам  23 і 19, тож розрахувувати на робочу не варто ( вона взагалі з 24), а бізнес-віза для нашого віку з коридором 30 і 15 днів ( кожен місяць чи кожні 2 тижні потрібно виїжджати з Китаю).

Але нам пощастило – Євген відкрив візу на 4 місяці, і лише один раз  потрібно було виїхати з Гонг-Конг. Зараз ми оцінили, наскільки це  було варто 350$.

• .      Вас консультують і готують до такої роботи. Власне, ми проходили кожен по  2 співбесіди, там визначали наш рівень англійської і говорили, на що звернути увагу. Ще ми підготували резюме, відгук про наше репетиторство і опис досвіду роботи. А також агенство розповідає про особливості життя в Китаї, яку суму з собою взяти, навіть підручник з китайської вислали)
• 
  
•       Вас зустрічають в аеропорту, допомагають і розповідають про життя в Китаї.

Коли ти закордоном, та ще й в Китаї, та ще й вперше – будь-яка підтримка на вагу золота.

• .      Вам гарантують роботу і допомагають з квартирою. Це основна перевага їхати від агенства. Набагато спокійніше приїхати і знати, що в тебе вже є робота, а також що шукати квартиру китайською будеш не ти. А ще при приїзді ти проходиш навчання в дитячих садочках – вчиш пісеньки, ігри і навіть руханки. Система вивчення іноземної мови в Китаї кардинально відрізняється від нашої.

А тепер про мінуси. Ми такі щасливчики, що відчули їх на собі в повній мірі.

1.      Агенству ви платите від 800 до 1000 доларів. 800$ – якщо працюєте в Пекіні, 1000$ – по робочій візі і на півдні.

Взагалі то в Китаї всі інші агенства роботу вам знаходять безкоштовно, можна навіть потрапити на такий контракт, де дається і квартира, що економить вам мінімум 1000$ - не потрібно  платити депозит, оплату за 3 місяці наперед і за послуги рієлтора.

Носіям мови оплачують ще й візу і квитки в Китай.

2.       Вам не гарантують роботу. Я напишу тільки про наш випадок, але він був, і чи не повториться він ще раз – я не знаю.

Ми пройшли тренінги, нас вже поставили на заміну, пройшло 3 тижні ( роботу обіцяли через 2 тижні максимум), Паша заплатив за контракт, а демо-уроків як не було, так і нема.

Після довгих вияснянь виявилось, що перед нами ще 6 вчителів без роботи, і чекати треба довгооо – наближались китайські національні свята, а це тижневі вихідні по всій країні...

Жили ми, до речі, в готелі, що недешево, квартиру зняти не могли, так як Пекін – величезне місто ( 20 000 000, половина населення всієї України) і квартира вже шукається біля місця роботи.

3.       Чорта з два у вас вийде повернути гроші за свій контракт. Ми почали шукати роботу самі. За 3 дні у нас було щось 5 демо і 11 співбесід і контракт на роботу в Нанкіні для обох, навіть на більшу зарплату. Але попереднє агенство гроші так і не повернуло, хоч обіцялось.

 Женя з Work and travel 300$ віддав, ¸але там теж було не все так просто – коли ми перший раз написали, чому роботи після 2 тижнів немає і що в нас гроші швидко закінчаться...нам сказали навчитись економити.

 500$ нам так і не повернули, китайське агенство говорить, що забирайте гроші в українців, а Work and travel посилає до китайців.

Ще ми працювали на заміні в дитячих садочках в Пекіні, за що агенство гроші отримало, ми ж – ні. Це знову близько 500$.

А тепер про самостійні пошуки роботи викладача англійскої в Китаї. Дійсно, диплом викладача чи перекладача Вам не потрібен ( Паші 19, і в нього взагалі немає диплому про вищу освіту), але не повторюйте наших помилок! Якщо ви хочете швидко і безболісно знайти роботу в Китаї, краще приїжджати туди озброїним гарними знаннями і потрібними сертифікатами.

Отже, для викладання англійської вам потрібно:

·         Мати дуже гарний і виразний акцент. Чим більше ви профі у вимові, тим швидше знайдете роботу. Мені, напевно, раз 7 відмовляли саме через « о боже, яке звучання!!!!!!!(«

Паша ж говорить чітко, зрозуміло, швидко і майже професійно. Його навіть на співбесіді представник садочку, нейтів спікер зі Штатів, прийняла на роботу.

Як підтягнути акцент – при можливості взяти кілька уроків у нейтіва, а ще слухати і повторювати. Я прохожу заняття на  Englishtoday, це безкоштовно, там зрозуміла лексика, чіткий акцент, і водночас це курс англійської. Набагато швидше, легше і корисніше, ніж проробляти акцент з Friends чи ще якогось серіалу або взагалі з Євроньювз, бррр.

·         Дійсно знати англійську. І лексику, і граматику, і фонетику. Не робіть як я – не вчіть англійську у перервах між уроками. Вам вистачить півроку активних занять, щоб говорити як Бог, навіть якщо зараз ваш рівень «май нейм із»

·         Мати досвід. Репетиторство, волонтерські табори за кордоном в ролі вожатого, викладання англійської в Китаї – все це було у нас  і в резюме і в житті та дуже допомогло при пошуках роботи. Але, зрештою, репетиторство можна «накалякати», а ще попроситись в якийсь дитячий садочок в Україні провести безкоштовно кілька уроків, зняти це на відео і зробити фото – і вуаля, досвід вам готовий.

Пашка викладає в Cambridge Kindergarten, Пекін

      Говорити голосно. Паші пощастило, а от в мене голос був ще більшою проблемою, ніж акцент. Можна позайматись з репетитором по постановці голосу або ще краще знову ж таки попроситись повикладати щось маленьким діткам. Ваші виступи на дорослу аудиторію нічим вам не допоможуть, в садочку зовсім по-іншому.

·         Отримати сертифікат на викладання англійської. Ми проходимо зараз TEFL, це 200$, 10 юнітів і контрольна робота. Навчання онлайн, нічого складного немає. Можна обрати курс з відео, з куратором, з вебінарами, але це дорожче.

  Як TEFL, так і TESOL можна пройти вживу, це більше 1000$ і місяць чи два часу, але така освіта визнається всіма країнами світу, можна викладати потім в Тайланді, в Турції, в Кореї і ще бо зна де, аби лиш робота була

·         Мати диплом про вищу освіту. Бажано, але не обов’язково. Підійте диплом з будь-якої спеціальності, можна і бакалавр. Це швидше умова для відкриття робочої візи, а не must have для викладання.

·         Бути схожим на носія мови. Тобто перевага – слов’янській зовнішності, адже в деяких садочках ви маєте вдавати із себе американця – чи то перед директором, чи то перед батьками. Нас навіть заставляли спілкуватись між собою  лише англійською на вулиці, в кав’ярні, в спортзалі у наш вільний час.

Про плюси самостійного пошуку роботи і так зрозуміло – ви нікому нічого не платите, самі підбираєте собі агента, школу чи садочок, місто і зарплату. Але варто зауважити те, що нам чомусь не сказали у Work i travel – ДУЖЕ важливо приїхати « в сезон». 

Тобто за 2-3 тижні до початку навчальних семестрів – в середині серпня і на початку лютого або ще й в кінці січня ( там потім китайський Новий рік, і  вся країна гуляє тижні два). Якби ми приїхали не 13 вересня, а хоча б 1-2, то знайшли би роботу і не кочували б по усьому Китаю.

Веду урок

А зараз про основний і самий противний мінус – не можна довіряти китайцям! Ніяк і ніколи.

Нас запросили викладати в Нанкіні. В пафосному офісі підписали контракт, засканували всі документи, обговорили всі формальності, ми ще раз переконались, що садочок нас затвердив, відмовили всім іншим агентам ( а це якраз був hot time, потім всі вакансії закрились) і зі спокійним серцем поїхали шукати море.

Але як виявилось, контракт – то пуста бумажка, вам сьогодні говорять про розклад в садочку, а завтра кажуть, що нічого не обіцяли, морозяться на ваші дзвінки і просто відправляють на всі 4 сторони. По приїзді в Нанкін в нас в обох була робота, ми знайшли кімнату і вже залишались, через кілька днів ми не знали, чи ночувати в палатці, чи таки напроситись до каучсерфера, що робити зі мною, а потім де шукати роботу і Паші. 

Я зараз пишу це спокійно, тоді ж були сварки, плач і розпач. А ще агенти залишили в себе мій диплом, нічого не сказали, висилати його ніяк не збирались, та після погрози рознести вщенти їх факінг офіс все повернули і навіть заплатили за 2 дні роботи.

Ще один чудовий випадок – нам пообіцяли ( письмово) роботу на 7 000 юанів  кожному і квартиру від школи. Ми пропелячили зі спекотного півдня в холоднющу північ, ще й в провінцію, і тут нам говорять про парт-тайм на 3 000, наче б то через акцент. 

Хоча до цього ми 10 раз просили ще раз провести інтерв»ю в скайпі, подивитись наші відео і бути чесними, навіть квитки з Гуансжоу як гарантію нашої роботи попросили нам оплатити. Казати, що ми тоді відмовили всім іншим агентам і знову ж стали на ці граблі, навіть не варто.

Роботу ми таки отримали, але на 6 000, та сюрприз чекав нас знову – віза. В контракті написано, що віза оплачується, нас запевнили, що допоможуть з цим питанням, а чорта з два! Контракт – то пуста бумажка. А щоб відпрацювати візу, нам прийшлось би 3 місяці не їсти-не пити-не купувати нічого просто щоб оплатити квитки в Малайзію і 1500$ кожному за дозвіл бути в цій країні.

Відкриття школи - Creative teaching English. Пашка в костюмі вовка)

Ще кілька слів про саме викладання. У вас можуть бути уроки в дитячому садочку, і це самий халявний варіант – вони зазвичай по 20-30 хвилин, 5-6 уроків в день, програми може не бути або вона тільки символічна, приходите о 8, йдете о 4, ще й 2 години перерви, доки діти сплять.

Може бути робота з однією групою, і це вже поважче – потрібно гратись з дітками, теж давати уроки, коментувати все на англійській і вільного часу буде поменше.

Ми ж викладали у тренінговому центрі, і там було саме пекло) Вам дають одяг від школи, а також підручники, програму, 100500 вимог та ще й уроки частіше за все проводити як для дітей, так і для їх батьків, які приходять подивитись. Перерва всього година, говорити постійно англійською, готувати презентації, постійно придумувати нові ігри і ще й використовувати Starfall. Уроки були по 45 хвилин 2 підряд, найбільше на вихідні. 

Викладають одразу 2 вчителя – місцевий і іноземець, тобто ви. Робочий день з 8.30 до 5.30, інколи довше через вечірні класи.

Відкриття нового закладу в Китаї супроводжується феєрверками і оркестром

До речі, з англійською в Китаї ну зовсім непросто – наші колеги-вчителі китаянки в Пекіні не те що акценту не мали, вони взагалі не могли говорити англійською і нічого не розуміли. От якраз рівень знань «май нейм із». Але інколи навіть вихователі в дитячому садочку говорять вільно англійською, це вже залежить від школи і керівництва.

Коханий з нашою улюбленою ученицею Фанфі

І наостанок саме цікаве: як знайти роботу. Найлегше через на craiglist.org і echinacities.com, в останньому не лише основні міста, а також можна шукати в містах по алфавіту.

Ще пропозиції в Пекіні - http://www.thebeijinger.com/looking-job

 Також можна попросити ваших знайомих китайців пошукати через китайські сайти і порозсилати ваше резюме. А ще спробуйте розмістити CV на порталах для репетиторів, ми отримали близько 15 дзвінків від бажаючих позайматись в Пекіні. Але тут і викладати інформацію, і відповідати потрібно китайською, тож просіть друзів допомогти.

І, до речі, навіть якщо в описі вакансії вказано, що лише для нейтів спікерів, все одно відсилайте резюме, може і пощастити.

Ще одне фото з відкриття

Щодо зарплат викладачам– мінімум 6 000 юанів, в основному 8 000-10 000, може бути і до 20 000. Курс – 6 юанів за 1 долар. Як нейтівам, так не нейтівам зазвичай платять однаково, ну максимум різниця 1000 юанів.

Якщо наважитесь так попрацювати, легких вам пошуків і до зустрічі в Китаї!

 З усіма питаннями пишіть у вк

Як проміняти Тихий океан на болото, або рухаємось далі на південь

Коханий вперше вирішив запросити мене повболівати за нього на футболі. В футболі я нічого не розумію, в китайській тим більше, тож сижу пишу обіцяний пост про південь.

 Отже, про Тихий океан. Власне, для нас це Тихий океан, а для китайців і географів ще море. Квитки купували наобум, аби лиш були місця в потязі і місто біля узбережжя. Знали б ми, що з того узбережжя буде...)

Китай – це одна з найважчих країн для мандрів і життя. Не в плані цін, вони тут досить демократичні, а в розумінні – за 300 км від Пекіну вже інший діалект, англійську знають тут справжні герої, а мова жестів багато в чому інша. 

Так от, уявіть собі, ви в новому для вас місті, теоретично біля узбережжя, вже 3 і скоро почне вечоріти ( о 5 вже ніч), ви десь в пригороді, магазинів не видно, і інтернету, як і GPS, у вас нема. І вас ніхто, ніяк не розуміє.

Наші перемовини між собою ( бо ми ще й посперечались), з нашим другом з Пекіна і таксистами тривали, напевно, години 2. Врешті решт до узбережжя ми поїхали, але виявилось, що Венчжоу ( з населенням десь 8 000 000) – дужжеее довге місто, десь 30 км, а пляжі і тепла вода, про які ми так мріяли – на островах.

 А завезли нас за місто, практично в поле, де були лише заводи та майже не було людей.

Ми до цих пір не знаємо, чи було це Венчжоу, чи якесь інше місто. Я такого жаху не пам’ятаю за всю поїздку, навіть тоді, коли на Байконурі до нашої палатки серед ночі причепилась зграя собак.

Але Китай такий Китай. Втративши надію зупинити автобус, ми таки пішли «на світло» і знайшли супермаркет, людей і навіть музику. А 2 ночі в палатці біля заводу були неймовірно м»якими – траву там доглядають.

Зранку ми зловили тук-тук, і ще не знаючи нашого щастя, поїхали побачити Тихий океан. Ось які чудові краєвиди нам відкрились)))

Це саме класичне болото. Зате сюди приїжджають китайці з дітьми і влаштовують барбекю. Це не жарт.

Зате я вперше побачила китайських рибаків і чаруючу силу припливу – коли ми прийшли, вода була по коліно, а через кілька годин почало заливати «пляж».

Щоб було зрозуміло – це промзона, і ніяких райських пляжів тут нема, навіть прохід був заборонений. Ми зробили «обличчя кірпічом» і нагло пішли далі.

Саме в Венчжоу ми вперше спробували китайське барбекю.

Після Венчжоу були 2 тижні в Нанкіні. Це місто досить гарне, сонячне і подивитись там є на що, але мені запам»яталось іншим – в нас по приїзду була в обох робота, підписаний контракт, ми знайшли квартиру і вже збирались залишатись, а буквально через 2 дні сиділи біля паркану, і не знали, чи ночувати в парку в палатці, чи проситись на ніч до каучсерфера, а щодо роботи – в яке місто далі їхати на пошуки.

 В Китаї дуже непросто іноземцям насправді, тому що обіцянки, як і контракти – пусті слова, довіряти їм потрібно менше, ніж 2-річній дитині.

Але про Нанкін. В минулому це була столиця Китаю, а в 2014 році тут проводились Молодіжні олімпійські ігри, і в честь цього вибудували ось такий стадіон і спортивний комплекс.

Один із спокійних моментів в парку:

А ще тут чудовий парк – 5 островів, які з»єднані між собою місточками, теплий захід сонця і майже все населення міста ввечері.

Жили ми біля руїн стіни знаменитої епохи Мінь, які оточують все місто і згадуються в кожному путівнику по Нанкіну.

В останній день ми піднялись до мавзолею Сунь Ятсена

До речі, про наші перші враження в Китаї можна почитати ось тут, як ми залізли на Китайську стіну – тут, а ще гляньте про наш шлях через Крим, Росію, Казахстан і Киргистан.

Як ми економили – нам шалено пощастило з хостом, ми жили на 9 поверсі в своїй кімнаті цілий тиждень, і ось таку вівцю подарували на прощання)

А ще ми вперше взяли квитки на хард-сліпер – такого задоволення ще варто побажати. Як українська електричка, тільки світло, шумно, їхати всю ніч і ще є стоячі місця. 

І знаєте, що китайці роблять вночі? ЇДЯТЬ – шумно, часто і незрозумілу бяку. І ще провідники продають світлові батареї або ще якусь електроніку. Ну як продають – кричать на весь вагон, і це о 4 ранку...Напевно, я таки опублікую пост нелюбовідо Китаю, бо ми зіткнулись з протилежним до нашого менталітетом, і прийняти це було ой як непросто.

Наступний пост – про першу поїздку до Гуанчжоу, нашу любов до півдня...

 ... ще чекайте розповіді, як заробляти мінімум 1000$ в Китаї без освіти і спеціальних навичок, доступно майже кожному українцю. 

Ми першу зарплату вже отримали)

Чому на Китайську стіну легко потрапити, та нелегко звідти вибратись

Перш ніж розповісти про 2 останні дні в Пекіні, я нагадаю ще раз про наш маршрут, так як багато хто просив уточнити, якими дорогами ми добрались до Китаю. До речі, що нас вразило в Китаї - теж читайте в пості.

Отже, ми виїхали 31 серпня в Києва в Сімферополь і за 14 днів проїхали Крим, Росію, весь Казахстан, Киргистан в районі Ісик-Куль, далі знову повернулись в Казахстан в Алмату і добрались до Урумчі, Китай. Звідти в нас був літак до Пекіна. Порожували ми автостопом, потягом, автобусами і, зрештою, літаком.

По грошам - шлях до Урумчі - ми побували в 5 країнах - нам обійшовся по 250$ і ще по 200$ - літак до Пекіна ( купували квитки в день вильоту). Звісно, можна було весь час їхати автостопом, але в нас був ліміт - 14 вересня потрібно було бути в Пекіні. Чому - розкажу далі в постах.

Ще ми продовжували нашу візу в Гонг Конзі, і прочитати, як може дорога і вихідні обійтись лише в 85$, можна тут.

Отже, про Пташине гніздо, Золотий тиждень, імператорські сади і Велику Стіну - далі в статті.

По дорозі до Олімпійських об'єктів

Власне, саме цікаве, що варте уваги - це Олімпійський стадіон "Пташине гніздо", названий так за незвичну конструкцію і форму. Взагалі це досить характерно для сучасного Китаю - будувати щось у стилі пост-модерну, але якось не вписувати будівлі в оточуючий пейзаж.

Врешті, ми вирішили побачити панд і погуляти в Пекінському зоопарку, лиш не зауважили, що він величезний, і виділяти потрібно цілий день. Панд побачили, на пінгвінів запізнились, а до слонів і жирафів взагалі не встигли дійти.

Випросила Пашку сфотографуватись на вході

Власне, панда. Нам пощастило - наша модель гарно позувала

Ще Пекінського зоопарку

А власне, і про Велику Китайську стіну. Ми поїхали в дуже "правильний" день - на початку Золотого тижня, коли в честь національного свята оголошуються вихідні на цілий тиждень по всьому Китаю. І сотні, тисячі, мільйони китайців не придумують кращої розваги, ніж кататись по всій країні. Уявіть собі натовп в час пік в лівого берега на правий, і що цей натовп вас супроводжує всюди в туристичних місцях, а також на вокзалах...

 Золотий тиждень - неможливий час для подорожі Піднебесній: квитки не купиш, через 500 000 000 інших туристів Китай не побачиш, але ми ще тоді цього не знали. Та на щастя, 1 жовтня був дощ, тому охочих побачити Китайську стіну було не так багато.

Їхати потрібно було з Пекіну в загальному автобусі, квиток коштував 7 юанів...Як ми потім згадували цей автобус по дорозі назад)

Так от, я заснула і прокинулась в казці - шалені гори і споруда, яку хотіла побачити ще з 5 класу з уроків історії. Вхід коштував 40 юанів ( десь 100 грн), підйом був важкий, але не настільки, як його описували. Але погуляти довго не вийшло - на самому цікавому місті прохід далі був заборонений в цілях безпеки.

Так нагулявшись і нафотографувавшись, ми вирішили повертатись в Пекін. Не тут то було - на зупинці автобуса до нас спершу пристали таксисти і всі китайські гуляки ( ввічливими їх явно не назвеш), далі ми зрозуміли, що рух односторонній і протилежної зупинки нема, а автобуси заповнені і не зупиняються.

Прочекавши на дощі десь хвилин 40 і пропустивши 3 автобуса, ми таки зловили щастя, і, стоячи, поїхали далі. Нарешті доїхавши до міста і повечерявши, стали шукати subway. Не тут-то було - виявляється, автобус привіз нас не в Пекін, а чорт-зна куди, в інше місто, і повертатись потрібно було на тому ж 911 автобусі, який ходить до 18.30

На щастя, за часом ми встигали, і проспавши в автобусі ще добрих 2 години, повернулись в Пекін. І так, звісно, біля Пекінської стіни є туристична довідка, і карта в нас була з собою, але навіть в такому популярному туристичному місці англійською ніхто ні бум-бум. Як повернутись від Китайськох стіни - до цих пір не знаємо.

Наступного дня я таки випросила в Паші потрапити в Заборонене місто - Палац імператора. Не тут-то було - страшенна тиснява, натовпи людей і кілометрові черги через 20 хвилин просто "прогулянки" нас так втомили, що ми хотіли втекти з Пекіну якнайдалі і якомога швидше.

На щастя, Lake district - колишній сад імператора - ще не встигли заполонити натовпи китайців. Це був останній день в Пекіні і дуже гарні пейзажі навколо.

Власне, на вході в парк. Вхід теж був платний - 20 юанів за кожного

А ще Коханий носив 2 рюкзака, бо хтось трохи дуринда і підвернув недовно зламану ножку, ще в шалено дурній ситуації.

Буддистський храм на погарбі, звідки відкривається чудовий вид на місто

Повертаємось назад

Про те, як можна зекономити:

1. Їхати до Китайської стіни громадським транспортом, а не в шалено дорогих туристичних автобусах. Як добратись - детально написано в карті міста, але купуйте на англійській мові.

2. В Китаї після 18:00 знижки на парки чи інші цікаві місця, або взагалі можна гуляти бекзоштовно ( перший раз на Лейк дістрікт ми саме так і потрапили)

3. Ночувати в каучсерферів - в Пекіні в нас їх було 3, оскільки хостели і готелі на час вихідних були переповнені, та і платити сильно не хотілось)

4. Обідати не в переповнених туристами кафе, а шукати ресторани чи кав"ярні для локалів - там все смачніше і дешевше

Наступний пост - про теплий і привітний південь, китайські ринки і незрозумілу кухню.

 Дуже дякую всім, хто читає ці сторінки, це шалено приємно і важливо.

Як потрапити в Гон Конг і провести там вихідні всього за 85$

Коли ти приїжджаєш в іншу країну, вона завжди постає не такою, як ти її уявляєш.

Панорама Гонконгу з набережної Цим Ша Цуй

З Гон Конгом те ж саме - формально наче Китай, але:
- інша віза ( на щастя, українцям до 14 днів перебування вона взагалі не потрібна);
- валюта - замість юанів гонконгський долар;
- інша мова ( в місті друга офіційна англійська, а говорять всі на кантонському діалекті китайської - це як українська і білоруська, наприклад) Але що дивно - англійську знають всі, навіть дідусі і бабусі, а в Китаї, можливо, аж до 5% від населення;
- інші соціальні мережі: дозволені Гугл, Фейсбук і Твітер;
- інші податки, за рахунок цього навіть Макдольндс інший і ціни дешевші, ніж у Китаї;
- у міцевих є як китайський паспорт, так і гонконгський;
- дуже багато іноземців;
- зрештою, і самі китайці інші - більш відкриті, освічені, чудово говорять англійською і взагалі гордяться тим, що живуть у такому прекрасному місті.

Про те, яким для нас виявився Китай, Казахстан і Киргистан, теж читайте на сторінках блогу.

В Гон Конзі порівняно з Китаєм шалено великі зарплати - середня стартує від 11 000 гонкогських доларів ( десь 9 000 юанів, і відповідно десь 20 000 грн), а зарплата вчителів, наприклад, починається від 20 000$ ( не американських). В Китаї ж в Пекіні середня заробітня плата 3000 - 4000 юанів в Пекіні і десь 1500 юанів в маленькому місті.
Але оренда квартири в Гон Конзі не менш "казкова" - від 15 000$ за квартиру. Звісно, ціни на все інше теж набагато дорожчі, ніж у Китаї, та і в порівнянні з більшістю навіть розвинених країн теж.
До речі, до стрибка курсу гонконгський долар був приблизно рівний гривні, зараз же ми ціни множили на 2 до гривні або віднімали 5 частину до юаня.

Статуя Брюса Лі на набережній

Так от, як нам вийшло всього за таку "космічну ціну" - 85$ на людину - приїхати в це місто і ще там пробути 2 ночі і майже 2 дні.

Ми відправлялись з Гуанчжоу - одного з китайських "тигрів", серця Південного Китаю. Прямий потяг коштував по 150 юанів ( приблизно 25$)  і це ще досить дорого для Китаю, бо їхати недовго - 2 години, але все ж ми перетинали кордон. Хоч потяг був найкомфортніший, в якому ми їхали взагалі, і, здавалось, 1\2 пасажирів були іноземці.

Приїхали дуже вчасно - 8 вечора, вокзал, в нас ні місцевих грошей, ні сім-карти ( китайська не працює), ні контактів каучсерферів. Про каучсефрінг в Гон Конзі варто сказати окремо - по-перше, ми такі розумні, що надумали їхати зранку, а ввечері вже були в місті, тож писали в той самий день. А по-друге, в Гон Конзі надто великий наплив туристів, і каучсерфери не такі гостинні, як зазвичай ( нашу подругу Аманду з Китаю взагалі  ніхто не підтвердив, хоч вона зверталась за 2 тижні). Але нам пощастило - на другу ніч ми хоста таки знайшли.

Тож вечір, вокзал і вогні прекрасного міста... Нам не залишалось нічого іншого, як спуститись вниз...І одразу потрапити на набережну Цим Ша Цуй, одне з найкращих місць у цьому мегаполісі.

Нічна панорама Гон Конга

Там же знаходиться і Алея Зірок, на якій ми впізнали аж зірку Джекі Чана - всі решта відомі лише китайцям.

Ще на набережній знаходиться годинник Clock Tower, один із свідків британського Гон Конгу. Раніше тут був вокзал, а годинник вирішили залишити. В путівнику написано, що на пам"ять про переселенців, які приїжджали в Гон Конг шукати кращої долі.

Ранок. 6 година. Нарешті набережна спокіна і безлюдна

В нас було багато часу, і ми знайшли половину місць, які хотіли побачити, ще й Макдольндс із Старбаксом. Це потім стало нашої Меккою - Мак поїсти, а Старбакс для інтернету ( в Макдональдсі давали аж 20 хвилин на день, а в іншій кав"ярні 30 на один чек).

Шукаємо готель

Але є одне місце, про яке я в інтернеті на той момент не знайшла нічого - Heritage
Вночі воно здавалось якимось казковим маєтком, а посередині знаходилась величезна венеціанська маска - пам"ятник Шекспіру.

Ще раз переконавшись, що готелі і хостели для нас дорого ( 250 юанів - більше 500 грн платити за ніч не хотілось), ми до 3 ночі гуляли по місту. Потім після того, як посварились-помирились, повернулись на набережну і заснули. Було тепло, але під ранок Пашка прокинувся - спальник був один і лише в мене) А потім мене ще розбудив якийсь прибиральник і бабульки, які стрибали з набережної поплавати - бабульки в Китаї і в Гон Конзі дадуть фору нашим дівчатам.

На наступний день ми зрозуміли, що ніякі готелі в Гон Конзі не потрібні і спати на вулиці - одне задоволення. Але це якщо ви приїжджаєте не о 8 ночі і у вас є час ( і саме головне, ви в курсі, як) потрапити на отстрів з пляжем, безкоштовним пристойним душем на ньому, шаленими горами і смачними фруктами.
Але пляж і острів в нас були після підйому ( в автобусі)) на пік Вікторія, з якого відкривається неймовірний вид на місто.

Островів біля Гон Конгу шалено багато, і це дуже гарно, коли ви пливете на паромі. Але пароми ходять лише до 4 островів. Ми поплили на Лантау, і це був якраз не той Гон Конг, який ми очікували побачити...

Гори, пляжі, човни і дуже багато іноземців. На Лантау варто їхати з велосипедом і довго насолоджуватись природою

І ще: я ніколи не могла б подумати, що метро Гон Конгу прямо виходить в центр Шеньженю. Так, ви просто в центрі Гон Конга сідаєте на метро, доїжджєте до кінцевої станції, і ви одразу і в іншій країні, і в іншому місті, і на ж\д вокзалі. Так ми доїхали назад до Гуанчжоу і зекономили 2 чи 3 години часу і 60 юанів ( десь 150 грн)

Але спершу погуляли по Шеньженю. Це місто задумали яи то як "брат", яи то як конкурент Гон Конга. Місто як місто, 10 000 000, досить чисте і проторе. Але Шеньженю всього 20 років з чимось, раніше тут були рибацькі села, тепер же це Мекка для іноземців і китайців, особливо для тих, хто зайнятий в промисловості.

Власне, в Шеньжені ми встигли подивитись Музей Науки ( все на китайському і нічого не зрозуміло), ринок і побували біля найвищої будівлі. Піднятись наверх можна лише постояльцям готелю.

 Так от, як нам вийшло вмісти таке дороге місто в таку недорогу поїздку:
1. Найдорожчим був транспорт - десь по 50$ на людину в дві сторони Гон Конг- Гуанчжоу
2. Частину витрат забрали переміщення у місті: пароми, автобус на пік Вікторія ( трамвай ще дорожчий), метро - це десь до 15$
3. Решта, що залишилось - їжа ( в основному Мак і ще магазин на острові) і листівка
4. Спали ми спершу на вулиці ( аж 3 години, тож можна сказати, що не спали), а другу ніч - по каучсерфінгу, де було ліжко, душ і шалено гарний вид на місто та дуже хороший хост і сніданок з KFC у подарунок.

Гон Конг - неймовірне місто, одне з самих яскравих, що ми бачили ( може зрівнятись хіба що зі Стамбулом і Сінгапуром). Ми за цей час встигли побачити максимум 1\3.
Тож чекайте новий постів про Гон Конг)
А яке місто Вам запам"яталось найбільше з усіх Ваших подорожей? Куди б хотілось повернутись ще не раз? Напишіть відповідь у коментарях, будемо дуже вдячні і внесемо до списку must visit