Як проміняти Тихий океан на болото, або рухаємось далі на південь

Коханий вперше вирішив запросити мене повболівати за нього на футболі. В футболі я нічого не розумію, в китайській тим більше, тож сижу пишу обіцяний пост про південь.

 Отже, про Тихий океан. Власне, для нас це Тихий океан, а для китайців і географів ще море. Квитки купували наобум, аби лиш були місця в потязі і місто біля узбережжя. Знали б ми, що з того узбережжя буде...)

Китай – це одна з найважчих країн для мандрів і життя. Не в плані цін, вони тут досить демократичні, а в розумінні – за 300 км від Пекіну вже інший діалект, англійську знають тут справжні герої, а мова жестів багато в чому інша. 

Так от, уявіть собі, ви в новому для вас місті, теоретично біля узбережжя, вже 3 і скоро почне вечоріти ( о 5 вже ніч), ви десь в пригороді, магазинів не видно, і інтернету, як і GPS, у вас нема. І вас ніхто, ніяк не розуміє.

Наші перемовини між собою ( бо ми ще й посперечались), з нашим другом з Пекіна і таксистами тривали, напевно, години 2. Врешті решт до узбережжя ми поїхали, але виявилось, що Венчжоу ( з населенням десь 8 000 000) – дужжеее довге місто, десь 30 км, а пляжі і тепла вода, про які ми так мріяли – на островах.

 А завезли нас за місто, практично в поле, де були лише заводи та майже не було людей.

Ми до цих пір не знаємо, чи було це Венчжоу, чи якесь інше місто. Я такого жаху не пам’ятаю за всю поїздку, навіть тоді, коли на Байконурі до нашої палатки серед ночі причепилась зграя собак.

Але Китай такий Китай. Втративши надію зупинити автобус, ми таки пішли «на світло» і знайшли супермаркет, людей і навіть музику. А 2 ночі в палатці біля заводу були неймовірно м»якими – траву там доглядають.

Зранку ми зловили тук-тук, і ще не знаючи нашого щастя, поїхали побачити Тихий океан. Ось які чудові краєвиди нам відкрились)))

Це саме класичне болото. Зате сюди приїжджають китайці з дітьми і влаштовують барбекю. Це не жарт.

Зате я вперше побачила китайських рибаків і чаруючу силу припливу – коли ми прийшли, вода була по коліно, а через кілька годин почало заливати «пляж».

Щоб було зрозуміло – це промзона, і ніяких райських пляжів тут нема, навіть прохід був заборонений. Ми зробили «обличчя кірпічом» і нагло пішли далі.

Саме в Венчжоу ми вперше спробували китайське барбекю.

Після Венчжоу були 2 тижні в Нанкіні. Це місто досить гарне, сонячне і подивитись там є на що, але мені запам»яталось іншим – в нас по приїзду була в обох робота, підписаний контракт, ми знайшли квартиру і вже збирались залишатись, а буквально через 2 дні сиділи біля паркану, і не знали, чи ночувати в парку в палатці, чи проситись на ніч до каучсерфера, а щодо роботи – в яке місто далі їхати на пошуки.

 В Китаї дуже непросто іноземцям насправді, тому що обіцянки, як і контракти – пусті слова, довіряти їм потрібно менше, ніж 2-річній дитині.

Але про Нанкін. В минулому це була столиця Китаю, а в 2014 році тут проводились Молодіжні олімпійські ігри, і в честь цього вибудували ось такий стадіон і спортивний комплекс.

Один із спокійних моментів в парку:

А ще тут чудовий парк – 5 островів, які з»єднані між собою місточками, теплий захід сонця і майже все населення міста ввечері.

Жили ми біля руїн стіни знаменитої епохи Мінь, які оточують все місто і згадуються в кожному путівнику по Нанкіну.

В останній день ми піднялись до мавзолею Сунь Ятсена

До речі, про наші перші враження в Китаї можна почитати ось тут, як ми залізли на Китайську стіну – тут, а ще гляньте про наш шлях через Крим, Росію, Казахстан і Киргистан.

Як ми економили – нам шалено пощастило з хостом, ми жили на 9 поверсі в своїй кімнаті цілий тиждень, і ось таку вівцю подарували на прощання)

А ще ми вперше взяли квитки на хард-сліпер – такого задоволення ще варто побажати. Як українська електричка, тільки світло, шумно, їхати всю ніч і ще є стоячі місця. 

І знаєте, що китайці роблять вночі? ЇДЯТЬ – шумно, часто і незрозумілу бяку. І ще провідники продають світлові батареї або ще якусь електроніку. Ну як продають – кричать на весь вагон, і це о 4 ранку...Напевно, я таки опублікую пост нелюбовідо Китаю, бо ми зіткнулись з протилежним до нашого менталітетом, і прийняти це було ой як непросто.

Наступний пост – про першу поїздку до Гуанчжоу, нашу любов до півдня...

 ... ще чекайте розповіді, як заробляти мінімум 1000$ в Китаї без освіти і спеціальних навичок, доступно майже кожному українцю. 

Ми першу зарплату вже отримали)